№3

я не знаю, хто розділив з тобою чорнила долі.

я не знаю, хто дав тобі право писати з мене демона.

янголи танцюють, янголи співають, янголи серед нас.

Тобі було б  за просто скинути з мене пил відчаю.

Мені було б елементарно – відчути з собою не тебе.

Я не дозволю тобі захлинутися спогадами.

Ти не дозволиш мені розіп’яти твої мрії.

Я не знаю хто розділив з тобою чорнила долі,

Та писатимуть вони, я певна, не мою.

Янголи літають, янголи прощають, янголи серед нас.

Кожного нового ранку із щемом у серці минуле.

Всі наші на двох світлини збережені у знак колишньої дружби.

Я навряд чи вправі стерти із нашої пам’яті «ми»,

Проте ми обоє знаємо, що ти не той, хто змовчить. (?)

Я не знаю, хто вестиме те перо моєю рукою,

Я не знаю, хто вестиме, коли вже поруч будеш не ти.

Янголи? – Це ще сутінки в людських надіях.